НАУКОВИЙ ПРОЕКТ:
«ТВОРЧИЙ ШЛЯХ НАШОГО ЗЕМЛЯКА – ХУДОЖНИКА М.С.ГЛАВЧЕВА»
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ I. Життєвий шлях Миколи Степановича Главчева-------------5
1.1.Важке дитинство і перші кроки до творчості---------------------------5
1.2.Заповітна мрія Миколи Главчева------------------------------------------6
1.3.Главчев М.С. - художник-------------------------------------------------- 7
РОЗДІЛ II. Жанрова різноманітність творів М.С. Главчева------------9
2.1. Пейзаж-------------------------------------------------------------------------9
2.2. Велика Вітчизняна війна у творчості Миколи
Степановича------10
2.3. Постать Т.Г. Шевченка у роботах художника------------------------11
2.4. Історичне минуле України в творах
митця----------------------------11
2.5. Іконопис-----------------------------------------------------------------------12
РОЗДІЛ III. Вшанування творчого доробку Главчева М.С.------------13
ВИСНОВКИ-----------------------------------------------------------------------15
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ-------------------------------------16
ДОДАТКИ
ВСТУП
Мабуть важко знайти на території України такий куток, де б природа не
тішила людське око. Сиві Карпати, Замріяна синьоока Волинь, неозорі степи за
Дніпром, зелені пагорби Буковини… Однак, Поділля (красо України – за висловом
Лесі Українки) завжди займало у переліку природних скарбів і наших рукотворних
надбань особливе місце. Можливо, його особливість походить від дивного
поєднання ніби навмисно підібраних природних ландшафтів, мальовничих кутків
краю, перед якими стоїш трохи розгублено й не розумієш де ти: чи то в Карпатах,
чи може це Дніпро-Славутич розкинувся аж до обрію, чи то таврійський степ
манить у дорогу, спокушаючи мандрівника вільним духом полину. Тут ніби зібрано
докупи природні ландшафти з усієї України, кожен наш співвітчизник знайде тут
частку власної малої Батьківщини.
Такою малою Батьківщиною є і наше рідне село Нестерівці, яке
розмістилося на рівнині, що навхрест перетинається двома долинами з півдня на
північ й зі сходу на захід, за 12 км від від містечка Дунаївці[1].
Нестерівці дали Україні багато славних синів, які внесли лепту у
розвиток мистецтва.
Родом із Нестеровець походить Лупан Леонід Сильвестрович (25.10.1915-16.01.1944р.р.)
– поет. Ось такими словами він описав свій край, своє село:
Де мчить Дністер
привільно і широко,
Де хвилі б’ють о
білі береги,
Розкинулось,
куди не глянеш оком,
Моє село з полями навкруги[2].
15 серпня 1943 року народився Франц Броніславович Чешньовський –
композитор і виконавець, лауреат Всеукраїнського конкурсу співаків «Сонячні
кларнети», дипломант багатьох мистецьких акцій. У творчому митця
українські народні пісні, романси, власні твори[1].
У 1927 році засяяла яскрава зірка таланту Миколи Степановича Главчева –
відомого в Україні художника, про творчий шлях якого піде мова далі.
Отже, об’єктом дослідження проекту є: мистецька творчість нашого земляка, уродженця
села Нестерівці, Миколи Степановича Главчева.
Метою дослідження є: визначення цінності творів художника в українському
малярстві. Предметом дослідження є: художні твори митця.
Актуальність роботи полягає в тому, щоб відкрити прекрасне, створене
пензлем в руках нашого земляка,
нестерівчанина за місцем народження, М.С.Главчева для ширшого кола
шанувальників справжнього мистецтва.
РОЗДІЛ I
Життєвий шлях М.С.Главчева
1.1.
Важке дитинство і перші кроки
до творчості
Народився Микола Степанович 24 серпня 1927 року в мальовничому селі
Нестерівці. Справжнє прізвище Миколи Степановича – Глевич, яке він з
невідомих причин змінив у студентські роки на Главчев[1].
Дитячі та юнацькі роки майбутнього митця пройшли у часи складних
випробувань в Україні. Важкі роки голодомору 1932-1933р.р. Микола Степанович
згадує зі сльозами на очах. Йому, шестирічному хлоп’яті, теж довелося голодувати. Мама не випускала
його самого на вулицю, боялася, щоб не з’їли, бо в селі були
такі випадки. Від голоду помер його дідусь, за ним пішла на той світ і бабуся.
Перші кроки до малювання Микола ще зробив в дитинстві. Певно, сама природа, яка оточувала хлопця, і
спонукала його взятися за олівець, а потім за пензель. Коли став ходити до
Нестеровецької неповної середньої школи, то найбільше йому подобалося нишком
малювати на уроках математики, за що йому нераз перепадало. Та й батько Миколи
Степановича, Степан Стратонович теж був майстром на всі руки. Працюючи ковалем,
виготовляв такі «затійливі» огорожі, ворота, що любо було дивитися. Але
війна забрала його в свою чорну прірву, він зник безвісти десь під Уманню. Отой страшний
солдатський трикутник з жорстоким вироком довго зберігався в хаті Глевичів.
Залишилася одинока мати Євдокія Федорівна із 14-річним сином, яка щод-
нини оплакувала свою гірку вдовину
долю, побиваючись за чоловіком і вимолюючи в Бога гарної долі єдиному сину.
1.2. Заповітна мрія Миколи
Главчева
У 1944 році радянські війська звільнили Нестерівці від
німецько-фашистсь-
ких загарбників. Ровесники Миколи Степановича мріяли стати
військовими, моряками, льотчиками, щоб захищати рідну Батьківщину від
ненависного ворога. І у Миколи Глевича була заповітна мрія – стати моряком. За
мрією він їде до теплого Чорного моря в м. Одесу, вступає в морехідне училище.
Якось в училищі професійний художник оформляв портретну галерею відо-
мих мореплавців. Миколі Степановичу було
наказано йому допомагати. Май-
бутнього мореплавця ця робота
зацікавила, і він пішов на відчайдушний
крок - самостійно написав декілька
портретів, чим дуже здивував і зацікавив
професійного художника.
Після 1-го курсу, в травні 1945р., курсант Микола Главчев їде до м.
Мико-
лаєва на практику, яку проходив на
великому судні – ходив по Кавказькій лінії до міста Поті. В кінці травня 1945
року моряки розстрілювали міни, якими Чорне море було нашпиговане, немов
оселедцями. Якось йшли до Миколаївського порту, Главчев саме стояв у кочегарці на
вахті, там йому ошпарило ногу, після
чого потрапив у госпіталь.
Саме тут, у госпіталі, Микола Степанович почав багато та з натхненням малювати.
Повернувшись в морське училище після довготривалого лікування, він показав свої
роботи директору училища. Подивившись малюнки, директор порадив юнаку вступати
до художнього училища. Так і було зроблено вибір: Микола Степанович вступає до Одеського
художнього професійно-технічного училища ім. Митрофана Грекова.
1.3.М.С. Главчев –
художник
1948 року М.С.Главчев закінчує художнє училище, здобуває професію альфрейщик-живописець і за
направленням їде до Миколаєва, де живе і працює.
Спочатку працював художником-оформлювачем на комбінаті побутового
обслуговування міського господарства.
Тітка, в якої квартирував, помітивши, що немає у Миколи нареченої,
познайомила його з дівчиною, яка працювала з нею у швейній майстерні. Звали її
Женею. Молодята покохали один одного та й побралися. І так ішли по життю, підтримуючи
один одного в біді і радості. Має подружжя сина Юрія.
Син Миколи Степановича Юрій,
лікар мануальної терапії, член Асоціації нетрадиційної медицини, охоче
розповідає про свого батька: «Шаную батька за його мудрість і справедливість.
Він у мене неординарна особистість, дуже добра людина, а ще дуже талановитий
художник. У батька багато нагород і всіляких дипломів, грамот, подяк. Тато –
непохитний патріот рідної землі. У своїх творах він відображає її красу,
людей».
Слід зазначити, що Микола Степанович з великою
любов’ю написав порт-
рети сина Юрія, онука Єлисея (Додаток А).
Микола Степанович – один із художників
Миколаєва, які в післявоєнні роки, крок за кроком, надавали місту естетичного
вигляду. Ще в Миколаєві не було обласної організації Спілки художників, ще
городяни долали труднощі післявоєнної розрухи, а вони оформляли вітрини,
малювали афіші, прикрашали вулиці, писали портрети працюючих міст і сіл,
кораблі що будувалися і поля пшениці які заколосилися. Саме завдяки цій
групі художників-ентузіастів ми й тепер можемо прочитати сторінку історії
повоєнного Миколаєва. А далі мирне життя розвивалася швидко і бурхливо:
підростало покоління молодих художників, які створювали обласну організацію
творчої спілки, принесли кожен своє бачення і манеру письма - буквально
увірвалися в життя міста і заповнили його своїм молодим завзяттям. Ті ж перші
післявоєнні художники, уступили дорогу молоді, а самі продовжували свою
повсякденну працю, зрідка і ненав'язливо виставляючи роботи напоказ. Згодом М. Главчев працював в обласному відділені
художнього фонду Радянського Союзу.
РОЗДІЛ
II
Жанрова різноманітність
творів М.С. Главчева
2.1. Пейзаж
Роботи художника-графіка М.С.Главчева вражають різноманітністю тем і
жанрів, що свідчить про широкий діапазон його творчості, джерелом якого є любов
до рідної землі, до України, її народу, до історичного минулого.
Серед багатьох жанрів пейзаж займає не останнє місце. Як відомо,
пейзаж має свою специфіку, свої творчі таємниці, свої образи й технічні
складнощі. Загалом для всіх художників пейзаж - це перш за все школа
майстерності, через яку проходить митець в період свого становлення. Пізніше
для одних він стає провідним жанром творчості, для інших допоміжним, але ніколи
не другорядним. Про те, якими широкими можуть бути рамки пейзажу як живописного
жанру, свідчать роботи Миколи Степановича. Працюючи над пейзажними етюдами,
художник майстерно передає особливості природи, своєрідність архітектурних
споруд .
Багато хто вважає, що
пейзаж малювати найлегше. Та це не так просто. Щоб пейзажні твори здавались
ймовірними, треба до тонкощів вивчити
"анатомію" безлічі об'єктів, а крім того, натренувати
око так, щоб за коротку мить воно було здатне "схопити" безліч
тональних відтінків[3].
Пейзажі Миколи Главчева важко
переплутати з творами інших художників, хоча вони не
відзначаються яскравою оригінальністю чи гостротою образного вирішення. Швидше
вони привертають увагу скромністю сюжетно-пластичних засобів. Картини несуть у
собі напружене внутрішнє життя, сповнене світлих, іноді щемливих роздумів та
ліричної задумливості (Додаток Б).
Пейзажі художника
наділені свіжістю, соковитістю. Особливий настрій
викликає твір «Зигзиця» (Додаток В). В ньому відчувається здорове дихання природи. Автор глибоко відчуває симфонію барв.
Художник умів спостерігати за природою, за її частими змінами, відчути
той настрій, який витає в повітрі. На його пейзажах можна побачити і
туманний ранок, і дощовий день, вечірні вогні гірського селища, теплі й
ніжні сутінки. Чудове розуміння станів природи дозволило автору створити
емоційно насичені твори, що пробуджують відповідний настрій у глядача (Додаток Г).
На своїх полотнах Микола Степанович зображує краєвиди рідного Поділля,
Прибужжя з білими хатками під
солом’яними покрівлями, мальовничі лісові галявини, які він пише по пам’яті. Творчі
поїздки на Полтавщину, Чернігівщину, Кіровоградщину, в Красноярський край
надихнули його до написання нових полотен (Додаток Д).
Особливе місце в творчості художника
завжди займав сільський пейзаж. Є серія картин, яка пов’язана з нашим рідним
селом. Краєвиди Нестеровець та його околиць, відображені на полотнах Главчева
Миколи Степановича, тепер прикрашають нашу бібліотеку. Це цінний подарунок для нас. Такі картини,
як: «В Нестервцях», «Нестеровецький ліс» та інші (Додаток Е).
2.2.
Велика Вітчизняна війна у творчості М.С. Главчева
У доробку
Миколи Степановича – картини, які відображають події Великої Вітчизняної війни:
«Журавлі», «Живі і
мертві», «Бойове
завдання».
Свою маму Євдокію Федорівну художник
зображує на картинах: «А мама чекає», «Солдатська вдова» та інші.. На картині
«Солдатська вдова» він відтворив образ матері Євдокії Федорівни: на фоні рідної
хати зображена ненька художника з похоронкою в руках. В образі матері – доля
багатьох вдів, які так і не дочекалися з війни своїх рідних. Портрет наділений
гострою психологічною характеристикою. Особливо вражають очі, які вмістили і
біль, і радість, і одвічну мудрість жінки-матері, берегині (Додаток Є).
2.3. Постать Т.Г. Шевченка у роботах художника
Тарас Григорович Шевченко, як художник,
займає одне із самих почесних місць в українському образотворчому мистецтві.
Він один з перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям в
українському мистецтві. Шевченко був зачинателем і першим видатним майстром
офорту у вітчизняному мистецтві. Сам прекрасно володів всіма відомими тоді
засобами графічного зображення. Творчість Тараса Шевченка була у різні часи
предметом дослідження. Микола Степанович Главчев також звернувся до
шевченківської тематики. Багато картин художника пов’язані з життям і творчістю Т.Г.
Шевченка. Це картини «Гамалія», «Тарасове дерево» (Дода-ток Ж).
2.4. Історичне
минуле України
Є у Миколи Главчева картини, на яких зображено велич і красу
культових, дерев’яних і кам’яних споруд, збудованих в різні епохи, в різних куточках нашої
країни.
М.С.Главчев створює ряд картин, які відображають історичне минуле
України: «Башта Кармелюка», «Старий Хотин», «Козацька сторожова башта на Дикому
полі» «Кам’янець-Подільська фортеця». Над полотном «Дозір» Микола Степанович
працював близько 20 років (1989-2007р.р.) (Додаток З).
2.5. Іконопис
У художника Миколи Главчева є роботи,
присвячені війні, селу, та все-таки окрема сторінка його творчості — дивовижні
пейзажі. Через них, любов до природи і навколишнього світу, як вважає сам
Микола Степанович, прийшов до нього талант іконописця.
Є в Миколаєві на території першої міської
лікарні старовинна церква-каплиця святого великомученика Пантелеймона. Майже
сто років ця пам’ятка місцевого значення була закрита, слугувала як приміщення
господарського призначення. Тож коли років 15—17 тому цю будівлю врешті
передали релігійній громаді, завдяки пензлеві художника Главчева в церкві знову
з’явився розписаний іконостас.
«Люблю писати ікони. Світ тоді стає, як у
дитинстві, — сонячним велетнем, — каже художник. — А якщо довго не пишу ікон,
хворію, душа болить...»
Згадує Микола
Степанович, як на початку 70-х удвох із колегою — художником Семеновим — у
великій таємниці реставрували розписи на стінах Свято-Нікольського храму, що по
вулиці Фалеєвській. Уже тоді не міг опанувати себе — так сильно тягнуло пензель
до ликів Господніх. Щоб не накликати на свої сім’ї біду, художники закривалися
ночами в церкві і при свічці писали біблійні сюжети.
У свої 82 роки художник працює над створенням
ікон. Роботи М. Главчева знаходяться в 10 храмах Миколаївщини. Декілька великих
ікон художник подарував Свято-Михайлівському храму в Палагієвському монастирі.
Ху-
дожник практично повністю оформив Госпітальську
церкву в Миколаєві.
У глибинці Миколаївського краю, на відстані 180 км від обласного центру,
в Новобузькому районі стоїть Свято-Михайлівська церква, яка збудована на
початку xx століття. До святкування 100-річчя цього храму Микола Степано-
вич написав 4 ікони: Сергія
Родонежського, Пантелеймона
Цілителя,
Серафима Саровського, Миколи Чудотворця[6].
РОЗДІЛ III
Вшанування творчого доробку художника
Твори художника зберігаються в колекціях МОХМ ім. В.Верещагіна, у
Миколаївському краєзнавчому музеї, в народних музеях Кривоозерського району, в
селах Курячі Лози і Мала Мечетня та в історичному музеї Кам’ян-
ця-Подільського.
В 2007 році Микола Степанович Главчев відзначив 80-річчя від дня
народження та 60-річчясвоєї творчої діяльності. З цієї нагоди у Миколаївсь-
кому обласному художньому музеї ім.
Верещагіна була відкрита персональна ювілейна виставка «Україна в серці моєму!»
Того дня на виставці побувало багато відомих художників, які дуже поважають
Миколу Главчева і як особистість, і як талановитого митця[5].
Микола Степанович зустрів свій ювілей, сповнений творчих задумів та
планів. У бесіді художник сказав: «Картини – це моє життя, яке пишу на
полотнах». Виставка «Україна в серці моєму», що вмістила 89 творів худож-
ника, це лише невелика частина робіт,
створених художником за 60 творчих років. У цій виставці, мабуть, його творчість розкрито в повній
мірі. В експозиції представлені живопис і графіка. Тут - пейзаж, портрети,
сюжетні картини. Коли проходиш залами музею від картини до картини, відчуваєш,
як вони діють умиротворено і заспокійливо. Ось чернігівські білі хатки, а тут -
широкі і безкраї поля півдня України, де несе свої сині води річка Південний
Буг, лісова галявина, Кам'янець-Подільська фортеця, козацька сторожова вежа на
Дикому полі. Україна очима художника Главчева - це мальовнича природа в різних
куточках країни. Це - що чекає сина мама, портрет сина, портрет онука,
солдатська вдова. Всі ці роботи складають образ батьківщини, який створив для
себе художник Главчев. Але цей образ не відособлений, а легко знаходить
розуміння співвітчизників і одразу озивається в кожному серці.
На даний час
Микола Главчев мешкає у Миколаєві, а в селі за містом у нього «тещина хата».
Так називають коллеги та друзі цей невеличкий будиночок, куди приїздять на
капусники чимало художників Прибузького краю. Тут
літніми вечорами
під аккордеон та гітару за келихом доброго домашнього вина переспівано сотні
українських пісень. Саме у Трихатах народилося чимало шедеврів художника.
«Що-небудь прибавляєш, дещо віднімаєш, і тоді виходить образ, який задумав», -
розповідає Микола Степанович Главчев. Так творилися картини «Надвечір’я»,
«Ранок», «На лісовій галявині» та інші.
Не зважаючи на свій вік, він завжди у формі,
стрункий і підтягнутий, веде здоровий спосіб життя. Навіть із малознайомим співрозмовником завжди
доброзичливий і привітний. Наче гірський водопад ллється його красива
літературна українська мова. Якась особлива магія теплоти в нотках голосу
відверто приваблює і навіює у відповідь щире товариське ставлення. З перших
хвилин розмови з такою людиною світ довкола тебе здається досконалим і
затишним. Так наче самої душі торкнувся подих його душевної гармонії… І білі
острови духовності художника стають часточкою і твоєї душі. Микола Главчев
переконаний, що людина живее доти, доки сама собі не скаже, що з усім в своєму
житті вже впоралася. Бог доти намірятиме кожному віку, доки ми самі
усвідомлюватимемо незавершеність якоїсь важливої для нас справи. І тому Микола
Степанович не скаржиться на старість, просто її не відчуває. Він з ранку до
вечора не випускає з руки пензля… (Додаток И). Він також бере участь у різних
зустрічах: і з художниками, так як він є член спілки художників України, і з
журналістами, і також з задоволенням іде на зустрічі із учнями школи (Додаток
І).
Немає коментарів:
Дописати коментар