7 КЛАС

Тема. Незнайома Японія.

Малі архітектурні форми.

Мета: продовжувати ознайомлювати учнів із ландшафтною архітектурою як видом візуального мистецтва, надавати знання про малі архітектурні форми; ознайомлювати учнів із виражальними засобами японського саду; збагачувати та закріплювати вміння дітей сприймати, розрізняти та аналізувати характерні особливості ландшафтно-архітектурних форм; закріплювати навички зображення ландшафтних об’єктів, передавання свого настрою та вражень; розвивати дрібну моторику руки; виховувати в учнів почуття прекрасного, естетичне сприйняття навколишнього світу; розуміння та дбайливе ставлення до пам’яток архітектури; любов до національної  історико-архітектурної спадщини.

Обладнання: зображення різних за призначенням малих архітектурних форм; навчальні роботи з методичного фонду; фотозображення.

Матеріали та інструменти: альбом для малювання; простий та кольорові олівці; гумка; гуаш або акварель; пензлі № 4, 6; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів; палітра.

Основні поняття: «японський сад», «малі архітектурні форми».

Тип уроку: урок-екскурсія.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ . Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда

1.     Що таке пейзаж?

2.     Які види пейзажів вам відомі?

ІII. Вивчення нового матеріалу

Пояснення вчителя.

-         Сьогодні ми з вами будемо мандрувати. Кожен із нас любить мандрувати. Хтось хоче піднятися у повітря на літаку, хтось із задоволенням підкорить гори, а ми з вами будемо мандрувати пішки. Спочатку наша мандрівка буде проходити Україною. Давайте віртуально прогуляємось доріжкою саду, потім парку. Що ви помічаєте? (помічаємо витіюваті альтанки, зручні лави, прекрасні статуї)

-         Усе це архітектори називають малими архітектурними формами.

До малих архітектурних форм належать павільйони,

альтанки,

містки,

перголи, невеликі фонтанчики,

трельяжі,

огорожі, вазони, садові меблі,

садові скульптури,

обладнання для дитячих майданчиків, садові комини та ін.

Вони можуть бути виконані з різних матеріалів — деревини, металу, каменя, цеглини, пластика та ін. Практично всі малі архітектурні форми мають функціональне призначення, а також відіграють важливу роль у декоративному оформленні садів і парків

Організація сприйняття творів мистецтва

Пояснення вчителя

Що вам відомо про Японію?

Давайте віртуально перенесемось в Японію, в Японські сади і проведемо екскурсію. Гляньте перед нами

Японські сади — вид японського мистецтва, де скульптурами є камені, пісок, зелень і навколишній простір.

Ці сади дозволяють перебувати всередині витвору мистецтва, милуватися навколишньою красою. Вигляд японського саду завжди вражає елегантною красою і правильною композицією. Від ніхон тейєн, як його називають в Японії, віє таємницями і легендами — завдяки продуманому смисловому навантаженню саду. Кожна деталь японського саду несе в собі певне символічне значення. Головним символом японського саду є камені. Камені використовують природні та необроблені. Великий валун є символом гори, ним позначають спокій, стабільність, захист.

 Символічне значення невеликих каменів — пагорби. Крім того, маленькі булижники, що спускаються з підвищення, можуть символізувати гірську річку або водоспад. 

Рівні та пласкі камені використовують для покриття доріжок в японському саду. Доріжки з таких каменів — символ відвертості та свободи, доброти господаря саду.

 Окрім розміру, також має значення колір каменів. Камені сірого або блакитного відтінку є символом води і неба. Значення чорних або коричневих каменів — стихія землі. Символами рослин є камені зелених і жовтих тонів. Камені, що мають приблизний контур тварин, відповідно, є символами тварин. Особливим змістом камені володіють в японських садах (каресансуі). На рівному майданчику, вкритому світлим піском, розташовані візерунки із каменів, що означають єдність природи і людської думки. У садах каменів гравій (або пісок) традиційно символізує воду. Велика територія, вкрита білим гравієм, є символом моря. Пласкі камені на поверхні «моря» означають острови. Невеликі простори, посипані сірим піском і оточені каменями-скелями,— затоки. Чорний гравій, змішаний із червоним, означає землю після дощу. «Струмки» створюються із суміші піску і гальки світлих відтінків. Символ річки передається за допомогою темно-сірої гальки (води) і жовтого піску (берега).

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Творче завдання

А зараз повертаємось у клас.

Намалюйте будь-який об’єкт японського саду або малу архітектурну форму за власним вибором. Матеріал для роботи оберіть самостійно.

Індивідуальна робота за творчим завданням

V. Підбиття підсумків

Обговорення учнівських робіт.

Виставка дитячих робіт.

VІ. Домашнє завдання

6 КЛАС

Тема. Декоративно-прикладне мистецтво. Витинанка «Дерево життя».

Мета: удосконалювати вміння учнів складати і вирізувати вироби з паперу симетричної форми; ознайомити з видом декоративно-прикладного мистецтва — витинанками; розвивати творчі здібності, просторову уяву; виховувати любов до народного мистецтва, культуру праці, охайність.

Обладнання: демонстраційний матеріал — зразки виробів (мережки, серветки) з паперу, кольоровий папір, ножиці, олівець, клей.

Тип уроку: урок – подорож.

Техніка виконання: витинанка.    

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

II. Актуалізація знань учнів

Бесіда

— Над чим ми працювали на попередньому уроці?

— Які предмети симетричної форми ви запам'ятали?

— Чому комахи та птахи можуть літати?

— Які інструменти були нам потрібні на попередньому уроці?

III. Повідомлення теми та завдань уроку

— Сьогодні ми продовжуємо роботу над формуванням навичок симетричного вирізування з паперу. Наш клас — це майстерня. Працюватимемо ми у групах. А що робитимемо, ви дізнаєтеся, коли прочитаєте зашифроване слово.

IV. Робота над темою уроку

— Відгадайте слово.

Поставте літери у порядку розташування чисел від меншого до більшого.

1 32495786

В ат и н к а и н

Учні відгадують слово — витинанка.

     В Україні зустрічаються  найрізноманітніші форми народного декоративно-прикладного мистецтва. Його ще називають ужитковим, тому, що всі його витвори перш за все є предметами, що використовуються в побуті людини, у повсякденному житті. Серед розмаїття форм народного ужиткового мистецтва України виділяється витинанка.          Українські народні витинанки – яскравий, своєрідний вид народної декоративної творчості, що має глибокі й багаті традиції. Калейдоскопом людської уяви називають витинанку. Це справжнє вікно у таємничий  світ вигадки і краси.

  І на сьогоднішньому уроці ми здійснимо екскурсію  вулицями та площами чарівного міста Витинанка

V. Формування нових знань, умінь, навичок.

І розпочнемо ми нашу подорож із Поетичної Площі.

  1-й учень                                        Немов відтворення серпанку,

З паперу вирізані всі,

Ось перед вами витинанки

Зразки чудової краси.

2-й учень                                           Легкі, прозорі, мов пушинки,

Цілком нагадують вони

Серветки, зірочки, сніжинки

Казковий витвір давнини.

3-й учень                                          Здебільшого їх витинають

До світлих новорічних свят.

Ялинки ними прикрашають,

Панелі залів і кімнат.

4-й учень                                          Ажурні витончені стрічки

На стіни клеять і полички.

А ті, що мають форму кіл,

Кладуть під печиво на стіл.

                                                                         І.Дубинський

І наступна наша зупинка на вулиці Історичній. Тут ви дізнаєтеся про історичне минуле витинанки. Свій розвиток витинанка започатковує з прикрас, що з давніх-давен урізних народів нашивалися на одяг та взуття, а також прикрашали житло.

Коли з'явився папір, з якого так легко щось вирізати, витинанка стаєпереважно паперовою. Зрозуміло, що перші паперові витинанки з'явилися набатьківщині паперу — в Китаї. Там вони були відомі вже у УП-ХИ ст. Жінкинапередодні свята весни наклеювали на вікна традиційні паперові узори,сюжети у вигляді драконів, квітів, різних символів. У Західній Європівитинанки набули розвитку в складних дзеркальних сюжетно-образнихкомпозиціях, що завжди вміщувалися на одному цілому аркуші паперу й були подібні до графічних зображень. Слов'янські народи використовували
витинанку здебільшого як декоративний елемент в народних традиційнихорнаментах. В Україні попередниками цього виду мистецтва були витинанки зі шкіри,
тканини. Відомий всім кептар і донині, крім рясної вишивки, щедрообшивається різними вирізаними зі шкіри деталями. На Полтавщині допочатку XX ст., а в деяких регіонах аж до Великої Вітчизняної війни,верхній жіночий одяг — юпка декорувався аплікаціями з оксамиту чи іншоїтканини. Часто це були зображення дерева життя, симетричних стилізованихгалузок, декоративних елементів. Та й сучасні кожушки чи куртки тежоздоблюють подібними прикрасами. Цікаво, що першими паперовимивитинанками в Україні були підкладки для печаток, так звані кустодії(ХУІІ-ХУІП ст.). Вони робилися зі шкіри, виготовляли їх у формі квадратачи круга. їхніми авторами були писарі сотенних, полкових та Генеральнихканцелярій.Коли папір став досить дешевим (середина XIX ст.) і ним могликористуватися вже всі верстви населення, прикраса -витинанка надовговходить у побут міщанства та селянства, її можна було бачити у хатах навікнах, стінах, сволоках, на печі. Іноді вона навіть замінювала собою настінні малюнки, тим самим перетворившись на прикрасу українського житла, набувши широкого розвитку й розповсюдження.
Українські народні паперові витинанки як прикраси сільських хатз'являються у середині XIX ст. незалежно від писарських і дворянськихвитинанок. Орнамент традиційних витинанок здебільшого геометричний ірослинний, трапляються також антропо- та зооморфні фігурки, зображенняпредметів побуту, архітектури тощо.

Попереду у нас провулок Типологічний на якому  ми ознайомимося з типологією  витинанок. То що ж таке витинанка? Термін "витинанка" вперше з'явився у літературі 1913 року, до цього використовувалися інші назви. Слово „витинати” походить від слова „вирізати”.

Витинанки — оригінальні фігурні прикраси житла, ажурно витяті ножицями, вирізані ножем з білого або кольорового паперу.

Отже, про витинанки можна говорити і як про аплікацію, якщо помістити її на певному тлі. Сьогодні витинанка існує з певним фоном, який підсилює її звучання,надає ніжності та виразності.

         Як ви бачите кожна вулиця міста Витинанок   розповідає нам щось цікаве про цей вид декоративно- прикладного мистецтва.

І наступна вулиця Різноманітна дасть вам можливість побачити як розподіляють витинанку  за формою та методами вирізання.

у смужці (аркуші паперу складається по горизонталі чи по вертикалі на декілька однакових частин - дві, чотири, шість);

колі (аркуші паперу складається по вертикалі, а потім по горизонталі навпіл i обрізається по paдiycy);

     


квадраті (аркуші паперу складається по вертикалі, а потім по горизонталі навпіл).

      За методами вирізання витинанку розподіляють на:

ажурну видаляються зображення й залишається фон;

силуетну - видаляється фон i залишається зображення.

Попереду у нас Площа Майстрів-умільців. На цій площі ми розділимося на групи.

Діти, які асоціації виникають у вас, коли ви чуєте слово «дерево»? – Так, плодові дерева, дикорослі, родовідне дерево. А наші предки вкладали в це слово глибинний зміст. Воно притаманне мистецтву багатьох народів і часто зображується у вигляді «вазона». «Дерево життя» або «вазон» є найбільш яскравим і складним символом у декоративно-прикладному мистецтві України. Це символ родини, роду, часу, символ росту і вічного оновлення. Прадавні українці уявляли Всесвіт як величезне космічне Світове дерево – модель Всесвіту і людини, де для кожної істоти, предмета чи явища є своє місце, і тому доповнюють його зображення птахів, комах, тварин а також людей, які несуть у собі певну символіку. Наприклад: два птахи на дереві символізують темряву і світло, два дерева – це символ двох паралельних світів – життя і знання, дерево з розлогими гілками – родючість землі. Деревам поклонялися, більшість із них були святими й окремо щось символізували:

верба – прадерево;

липа – матір, вода;

дуб – прадерево, Перун, Сонце, сила, авторитет, житло Першобога;

береза – Лада;

клен – Лель;

вишня – чарування, дівоча краса;

калина – коляда, Різдво світу, дівоча краса;

смерека – вічне життя, юність;

явір – прадерево, юнак;

яблуня – жіноче начало, материнство

Саме дерево складається з трьох частин: верхня (крона) – символізує небесний світ, сферу богів, душ, померлих предків; середня (стовбур) – земний світ, життя людей і всього живого; нижня (коріння) – основа і початок світу. Ваза або горщик символізує землю, певне місце, на якому росте дерево. Люди вважали, що символи і узори є магічними і оберігають від лиха і хвороб. Саме тому мотив «дерево життя» можна зустріти в орнаменті вишитих і тканих рушників, килимів, писанок, розписі посуду і оздобленні одягу.

-         А тепер давайте разом спробуємо створити своє «дерево життя» в техніці витинання. Та перш ніж розпочнемо працювати, давайте пригадаємо правила користування ножицями. (Відповіді учнів).

VI.            Практична робота

З листка паперу дерево звелося,

І дивно якось все переплелося:

Минувшина людська і майбуття.

Його назвали – дерево життя.

В землі коріння, крона в небо пнеться.

Хто зна, чого вже так воно ведеться –

Нитки незримі все буття сплели,

В мінливості щось стале ми знайшли.

Вмирає щось, щоб знову відродитись,

Живим дощем через віки пролитись.

Зернята правди, мудрості, добра

Народна витинанка зберегла.

      

Демонстрація виконання роботи.

1.     Прямокутник паперу зігнути навпіл по довжині.

2.     Виконати сюжет малюнка на одній із половинок до лінії згину.

3.     Далі не розгинаючи вирізайте по намальованому.

4.     Розкладаєм витинанку і наклеюємо її на кольоровий папір

(Діти приступають до виконання роботи, працюють під супровід музики).

VII.            Підведення підсумку уроку.

Виставка дитячих робіт

VIII.         Домашнє завдання.

Принести альбом, фарби.